6 страхів, через які експертки не створюють свою гру (і що з ними робити)

Пекла сливовий пиріг годину. З'їли за 10 хвилин 🍑 І все, що лишилось, — «дякуємо, було смачно». І гора тарілок.

Розумна тьотя Даша подумала: та це ж наша робота. Годину віддаєш себе на консультації, тебе «з'їли», подякували, пішли. А посуд, тобто втома, лишився тобі. Завтра печи знову.

Пиріг з'їдять, а рецепт переживе кухарку. І найцінніше в ньому не сливи, а те, що знаєш тільки ти: скільки цукру і коли виймати. Гра — це і є записаний рецепт. Але чому ж ми його не пишемо?

Ідея гри живе в голові рік. А може, три. Ти вже знаєш, яке було б поле, які карти. Навіть назва є. А далі — «ну потім», «ну не зараз», «ну хто я така». Ось шість страхів, які я чую найчастіше.

Страх 1. «Все вже придумано»

Ігор про гроші, стосунки, призначення — багато. Правда. А твоєї немає. Бо в ній твій досвід, твої клієнтки, твої питання. Пирогів зі сливами теж мільйон. Але просять саме твій.

Страх 2. «Вкрадуть»

Логічний страх, і в нього є відповідь. В Україні авторське право на твір виникає з моменту створення і діє все життя авторки і ще 70 років після. Захищаються тексти, карти, ілюстрації, поле. Назву гри варто окремо зареєструвати як торговельну марку.

Тому гра — це інвестиція не тільки у твоє життя, а й у життя твоїх дітей. І ще: украсти можна картки. Тебе як ведучу — ні.

Страх 3. «Я не дизайнерка»

І не треба. Ти — авторка змісту. Спершу гра живе на А4, з ручкою і кубиком з «Монополії». Перевіряєш на людях. Дизайн — це останній крок, а не перший. Красиву коробку з порожнім змістом ніхто вдруге не відкриє.

Страх 4. «Мій метод не настільки цінний»

Подивись, що ти пояснюєш клієнткам на автоматі. Оте, що тобі вже «очевидно». Для тебе очевидно. Для них — відкриття. Як зі сливовим пирогом: найцінніше — те, що знаєш тільки ти.

Страх 5. «Не будуть купувати»

Цей страх лікується не думанням, а тестом. Пограй прототип з 5–10 людьми. Подивись: що зачепило, де нудно, що просять ще. Гра, перевірена на людях, продається спокійніше, бо ти вже знаєш, що вона працює.

Страх 6. «Не вистачить часу»

Консультацію ти «печеш» щодня, і завтра знову. Гру печеш один раз. Довго, з душею. А потім вона роками годує: нові групи, інші ведучі, коробки, що їдуть до людей. Час на гру — це не мінус з графіка. Це вклад. Я вас прошу, на серіал час є, а на свою гру нема? 😄

Помітила, що всі шість страхів про одне? Про те, що ти недостатня. А гра якраз і показує зворотне: твій досвід, зібраний у поле і карти, працює навіть тоді, коли тебе немає поруч.

Від мене, чесно

Я теж боялась усіх шести. Особливо п'ятого. Страх не зникає «колись». Він стає тихішим, коли поруч є хтось, хто вже пройшов цей шлях і каже: «нормально, йдемо далі».

Якщо хочеш побачити весь шлях по кроках, ось 7 кроків від ідеї до коробки.

А тепер сам рецепт

12 слив (24 половинки), 115 г м'якого вершкового масла, 200 г цукру + 1–2 ст. л. на посипку, 2 яйця, 125 г борошна, 1 ч. л. розпушувача, дрібка солі, кориця і трохи лимонного соку.

1. Масло з цукром збити блендером до пишності.
2. Додати яйця по одному, збивати далі.
3. Всипати борошно з розпушувачем і сіллю, перемішати.
4. Сливи розрізати навпіл, кісточки геть.
5. Форму змастити маслом, викласти тісто, розрівняти.
6. Сливи викласти по колу шкіркою догори.
7. Посипати цукром з корицею, скропити лимонним соком.
8. Духовка 180 °C, приблизно 50 хвилин, до золотистої скоринки.

А ти зараз більше печеш пироги чи вже пишеш рецепт?

Читай також: що таке трансформаційна гра і як вона працює · усі статті блогу